Справа лiкаря Рум'янцева


Шановнi читачi!

Черговий випуск тематичноi cторiнкi "Спадщина" ми цiлком присвятили знаменнiй датi - 60-рiччю визволення Дунаєвеччини вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. Ми пропонуемо до вашої уваги лише двi розповiдi про наших землякiв, подвиги яких в роки вiйни, незважаючи на всi складнощi долi, досi живуть у нашiй пам'ятi.

В 30-тi та на початку 40-х рокiв минулого столiття серед жителiв Дунаєвець та району великою повагою користувався xiрyрг Михайло Васильевич Румянцев. На жаль, доля цього талановитого лiкаря склалася так, що упродовж багатьох poкiв його iм'я замовчувалося, - про нього намагалися вголос не згадувати, хоча в пам'ятi багатьох дунаївчан вiн залишився висококвалiфiкованим фахiвцем, спецiалiстом своєї справи, який гiдно виконував cвiй професiйний обов'язок

 

Першими, хто порушив багаторiчне мовчання про хiрурга, були вiдомi на Дунаєвеччинi лiкарi М.Н.Чорнобривий, М.I.Гоменюк, В.С.Садлiй.

Потiм розповiдь про хiрурга Ру¬м'янцева продовжив колишнiй головний лiкар Дунаєвецькоi центральної лiкарнi В.Ф.Шинкарчук.

Цiкаву i до сьогоднiшнього дня невiдому iнформацiю про хiрурга М.В.Рум'янцева вдалося роздобути завдяки Красноярському Товариству "Меморiал", яке займається збором даних та увiковiченням пам'ятi колишнiх репресованих. Саме у Красноярському краї Михайло Васильович вiдбував покарання. Цi скупi свiдчення суттєво доповнюють його бiографiю i розповiдають про маловiдомi факти життя. Отже:

Рум'янцев Михайло Васильович народився у 1888 роцi в Москвi. За iншими даними, його родина походить з росiйського мiста Кострома. За нацiональнiстю – росiянин. В 1911 роцi з вiдзнакою закiнчив медичний факультет Московського унiверситету. Пiд час першої свiтової вiйни – хiрург росiйської армїi. На початку 30-х оселився у Дунаївцях, де став завiдуючим хiрургiчним вiддiленням. В цей час його колегами по роботi стали лiкарi i фельдшери Галавський, Гольденцвайг, Хазiна, Соскiн, Малiшевський, Дереньовська, Кучерявий, Савицький, Кузяк, Романюк, Закальський та iншi медичнi працiвники. В червня 1941 року Рум'янцев був призваний до лав Червоної Армїi, але невдовзi, як свiдчать офiцiйнi документи, "не оказав должного сопротивления", потрапив у полон. Приблизно мiсяць знаходився у таборi для вiйсько-вополонених в Летичевi. За пpoпозицiєю нiмецького командування його звiльнили, i вiн повернувся в Дунаївцi, де продовжував працювати до березня 1944 року завiдуючим Дунаєвецької лiкарнею. 29 квiтня 1944 року Рум'янцева арештували. 26 червня 1944 року Вiйськовий трибунал НКВС Кам'янець-Подiльської областi засудив його на 20 рокiв та 5 рокiв позбавлення в правах за статтями 54-1/6 та 54/10 частина 2 Карного Кодек¬су УРСР. 22 грудня 1944 року вiйськовий трибунал НКВС змiнив термiн засудження на 10 рокiв виправно-трудових таборiв та 5 рокiв позбавлення в правах.

Покарання М.В.Рум'янцев вiдбував у Тайшетлазi. 16 серпня 1945 року Верховним Судом СРСР позбавлення виборчих прав було замiнено на заслання, яке лiкар вiдбував в селi Усть-Ордин Iркутської областi. Тут Михайло Васильевич працював хiрургом вiдразу на два райони i, як i всюди, користувався великою популярнiстю серед населения. 13 серпня 1948 року Рум'янцева етапували на заслання до мiстечка Ярцево Красноярського краю. 29 квiтня 1949 року хiрурга було звiльнено, але ще деякий час вiн залишався в Ярцево, а згодом був запрещений на посаду вiйськового лiкаря 2-го рангу до Красноярсь¬кого вiйськового госпiталю. В серединi 50-х рокiв Рум'янцев iз Сибiру виїхав в Україну i працював у Київськiй областi, звiдки була ро¬дом його друга дружина (перша померла).

За спогадами лiтнiх дунаївчан, одним з мотивiв арешту М.В.Ру¬мянцева послужило те, що пiд час окупацїi вiн опублiкував в мiсцевiй газетi статтю, у якiй розхвалював нiмецьку медичну науку, говорячи про їi високий рiвень i авторитет в усьому свiтi. В нашi днi така думка нi в кого не викликає сумнiву, але у той час наведене твердження сприймалося не iнакше, як антирадянська пропаганда i наклеп на Радянський Союз, що, безумовно, заслуговувало на покарання. Хiрурга арештували за доносом.

Син дунаєвецького фельдшера Семена Опанасовича Савицького Дмитро Савицький згадує цiкавий факт, що стався пiд час окупацїi i який характеризує Рум'янцева як смiливу людину. Його батько, бажаючи врятувати когось вiд вiдправки на роботу до Нiмеччини, пiдробив пiдпис на медичнiй довiдцi. Нiмцi виявили пiдробку i звернулися до М.В.Рум'янцева з питанням, хто це мiг зробити. Рум'янцев вiдповiв, що пiдпис його, чим вiдвернув фельдшера вiд неминучої загибелi. Звичайно, вiн здогадався, хто пiдробив пiдпис, i через кiлька днiв, викликавши до себе С.О.Савицького, по-дружньому попросив без його вiдома такою ризикованою "самодiяльнiстю" бiльше не займатися.

Розповiдають, що MB.Рум'ян¬цев був пов'язаний з мiсцевими партизанами, але при арештi не виявилося свiдкiв, якi могли би пiдтвердити цю версiю - вони або загинули, або, мобiлiзованi, пiшли далi на Захiд з наступаючими частинами Червоної Армїi. Така версiя небезпiдставна, тому що, незважаючи на попередньо великi термiни засудження (20 та 10 рокiв), М.В.Рум'янцева звiльнили вже в квiтнi 1949 року. Можливо, вiдповiдь на цю загадку життя хiрурга дадуть документи з особистої справи Михайла Васильевича, яка сьогоднi за номером 14148 зберiгається в Архiвi Управлiння внутрiшнiх справ Красноярського Краю (Росiя).

Як би там не було, але iсторiя життя М.В.Рум'янцева яскраво свiдчить про те, як iнодi людина стає заручником рiзних полiтичних та вiйськових режимiв.

Сергiй Феодосьєв
«Дунаєвецький вiсник» (г.Дунаевцы, Хмельницкая обл., Украина),
№ 21-22, 18.03.2004 г.


На главную страницу/Документы/Публикации 2000-е