ОЛЬГА ЙОСИПІВНА КРАЄВСЬКА 1925 року народження — корінна львів'янка. В 1919 році закінчила семирічну школу і рік працювала у дитячому садку. В 1940 році поступила у Львівське педагогічне училище N 2, але пiІсля закінчення І курсу змушена була перервати навчання. З початком гітлерівської окупації влаштувалась працювати продавцем у галантерейній крамниці. При україсьному культурно-освітньому товарiстві "Сила" у Львові дiяли театральні гуртки. У такому гуртку брала участь і Ольта Краевська. Його очолював Михайло Хабаль, секретарем був Йосип Бурак. В 1945 році обидва арештовуються радянською владою. Терміни ув'язнення, напевно, були не більше п'яти років. М. Хабаль повернувся до Львова у 1954 році, а подальша доля Л. Бурака невідома.
Після відступу фашистських окупантів Ольга Краєаська повертаються до навчання на II курсі педучилища. Закінчити не змогла. У цей час вона жила з родичами по вул. Бічній Огоновського, будинок 8. В цьому будинку 12 квітня 1945 року був проведений обшук. «Пошуківцi» все перевернули, але «антирадянської літератури» на знайшли. Єдиним «криміналом» стали яликкові прикраси, і цього виявилася достатньо для арешту батька — Йосипа Івановича і матері Катерини Костянтинівни Краєвських. їх відвез/іи в КПЗ, але через декілька днів випустили.
Ольгу Йосипівну Краєвську арештували 13 квітня 1945 року і зразу відправили в КПЗ. На допити водили, в основному, вночі. Вимагали «признатися», що вона знає про людей, які цікавлять прокурора та слідчого.
Не добившись «зізнання», 14 квітня 1945 року О. Красеську переводять до ЗамарстинівськоІ тюрми. Умови утримання жахливі. В камерах не вистачало нар. Наприкінці липня чи на початку серпня всiх відправили на етап.
Приблизно через місяць, етап gрибув до Воркути на 3-й ОЛП, якіий мав чоловічу і жіночу зони. Між знами знаходився плiт з колючого дроту.
Восени 1945 року до 3-го ОЛП приїхали слідчі, але не ті, що були у Львові, і почали викликати на допити. Один раз викликали «а допит і Ольгу Краевську, а літом 1946 року ій оголосили вирок: «Чотири роки позбавлення волі згідно статті 54-1 а».
Ольга Йосипівна працювала на шахті № 4. По дорозі до шахти проходили поруч шахт № 2-«бiс», № 3, на яких працювали в'язні.
Бригади працювали по 8 годин і тільки вдень, без вихідніх днів. Пайка виділялась «згідно розрядів»: 600 — 800 грамів хліба. Крім хліба давали баланду з ріпи, варену нечищену картоплю, соєву кашу І тюльку.
В зоні діяла табірна художня самодіяльність, я«а iнколи влаштовувала концерти. Працював тут і драмгурток. Керівником гуртка стала професійна актриса — Маргарита Міллєр. Ольга Йосипівна брала участь у роботі гуртка. Ними була поставлена «Маріца», яка дуже добре сприймалась в'язнями.
Буваючи у чоловічій зонi 3-го ОЛП, Ольга Краєвська познайомилася зі своiм
майбутнім чоловіком — Петром Івановичем Семчишиним.
Петро Іванович Семчишин, 1909 року народження, з села Мшанець Зборівського району Тернопільськоi області. Ще до початку війни, як активіст ОУН, сидів у польськії тюрмі. У 1941 році арещтований радянською владою і засуджений на 8 рокії ув'язнення. Сидів у 3-му ОЛП до 1946 року. Після його відправили на етап.
12 квітня 1947 року і Ольги Йосипівни народилась дочка Леся (Олександра). Перед родами Ольгі Йосипівну перевезли в санмістечко. Табірним «будинком малюків» керувала вільнонаймана- Лідія Михайлівна Колєснікова. Після пологів Ольга Краевська працювала тут завгоспом, а згодом — сестрою з харчування. В «будинку малюків» утримувалось біля 20С дітей віком до 5 років.
19 квітня 1949 року Ользі Йосипівні оголосили презвільнення, та, не видавши долідки, відправили етапом на заслання.
Жінок з 3-го ОЛП разом з дітьми відправили поїздом на Новосибірську пересилку. Тут Ольга Йосипівна зустрілась з чоловіком, якого переводили у Кемеровську область. Разом з чоловіком і дочкою Ольга Йосипівна та інші в'язні доставляються у Красноярськ.
1 травня 1949 року всіх відвезли в с. Сухобузимське. Петра Івановича Семчишина залишили фельдшером у райцентрі, а жінок з дітьми відправили в радгосп МЗС за Міндерлою. Згодом Петро Іванович переїхав до дружини.
Літом 1954 року Ользі Йосипізні та іншим поселенцям зняли заслання і видали паспорти. Багато в'язнiв повернулось на Батьківщину.
Петро Іванович Семчишин реабілітований в 1969 році. Помер у 1985 році.
Ольга Йосипівна Краєвська отримала довідку про реабілітацію лише на початку 1993 року.
Записав 25. 05. 93 р.
В. С. БІРГЕР.
м. Красноярськ,
Поклик сумлiння 02.02.1995